Автор: Bryan T. Huie переклад Т.Ярош
Багато християн вважають, що події в сценарії останнього часу будуть відбуватися приблизно наступним чином: Церква буде підхоплена на небо до початку «великої скорботи», тоді з’явиться Антихрист і переконає євреїв, що він насправді є передбаченим Месією; Антихрист укладе семирічний мирний договір з євреями і дозволить відбудову Храму в Єрусалимі, але всередині цього договору Антихрист порушить заповіт. Він увійде у відновлений храм і проголосить себе богом. Ця подія розпочне 3,5-річний період терору відомий як «велика скорбота». Вкінці цього періоду часу Христос повернеться з неба з Церквою і переможе Антихриста в битві Армагедон.
Сценарій, описаний вище, будується на основі декількох пророцтв у Писанні. Основним з них є пророцтво про «70 тижнів», яке знаходимо в книзі Даниїла 9:24-27. Це одне з найбільш незрозумілих і неправильно використовуваних пророцтв в Біблії. Це пророцтво використовується як основа для підтримання доктрини про підхоплення церкви до «великої скорботи». Але чи це пророцтво насправді підтримує таку точку зору? Ми розглянемо 9-й розділ книги Даниїла докладно, щоб підтвердити чи скасувати таке твердження.
Дан.9:1 За першого року Дарія, Ахашверошового сина, з насіння мідян, що зацарював над халдейським царством,
2 за першого року його царювання я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які було Господнє слово до пророка Єремії, що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років.
Існували кілька Мідо-Перських царів з ім’ям Дарій. Різні теорії були висунуті видатними вченими, щоб ідентифікувати Дарія, який згадується у 1-му вірші. Деякі вважають, що він Губару (Гобрій,Гобріас), генерал, який фактично провадив напад на Вавилон. Інші вважають, що «Дарій» – це був титул Астіага, останнього царя Мідії та діда Кіра Великого. Згідно записів грецького історика Ксенофонта і єврейського історика Йосифа Флавія, деякі прийняли погляд, що Дарій був «сином Астіага», а саме – Кіаксаресом II, дядьком Кіра Великого. Незалежно від фактичної особистості Дарія, є зрозумілим, що він керував за призначенням (Дан. 5:31; 9:1); Кір Великий поставив його царем над Вавилоном.Це текст із пророцтва Єремії, яке читав Даниїл:
Єр.29: 10 Бо так промовляє Господь: По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця.
11 Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.
70 років, про які говорив Єремія говорять про повернення євреїв з вавилонського полону. Бог постановив, щоб земля Юди була пусткою протягом 70 років. Книга 2 Хронік розповідає нам, чому їхнє покарання мало тривати власне такий інтервал часу:
2Хр.36:20 І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому(Навуходоносору) та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства,
21 щоб виповнилося Господнє слово, проречене Єреміїними устами, аж поки вподобає собі земля свої суботи, по всі дні її спустошення святкувала вона суботи, щоб сповнилися сімдесят літ.
У книзі Левит записано, як через Мойсея Бог попереджував Ізраїль власне про таке покарання за непокору (непослух).
Левит 26:31 І вчиню міста ваші руїною, і поспустошую ваші святині, і не прийму ваших пахощів любих.
32 І спустошу Я Край той, і будуть дивуватися з того ваші вороги, що мешкають у ньому.
33 А вас порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча, і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною…
34 Тоді земля та надолужить собі за суботні роки по всі дні спустошення її. Коли будете в краї ваших ворогів, тоді ваша земля святкуватиме відпочинок, і надолужить собі за свої суботні роки.
35 По всі дні спустошення святкуватиме вона відпочинок, чого не святкувала в суботні роки, коли ви сиділи на ній.
Мабуть, Ізраїль не дотримувався суботніх років в період часу не менше як 490 років (70 раз кожні 7 років). Таким чином, Бог дозволив, щоб земля була пусткою протягом 70 років для того, щоб відсвяткувати суботні роки, що Ізраїль не святкував.
Даниїл, після падіння Вавилона близько 539 р. до н.е., схоже зрозумів, що 70 років полону Юди, який почався в 605 р. до н.е., наближаються до закінчення. В книзі Левит 26:40-42 докладно вказано, що ізраїльтяни повинні були зробити в такій ситуації:
Левит 26:40 І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними спроневірялися були Мені, а також, що ходили проти Мене.
41 Також і Я піду проти них, і впроваджу їх до краю їхніх ворогів. Якщо тоді впокориться їхне необрізане серце, то тоді понесуть кару за свої гріхи.
42 І Я згадаю заповіта Свого з Яковом, а також заповіта Свого з Ісаком, і також заповіта Свого з Авраамом згадаю, і згадаю той Край.
Відповідно до постанови про сповідь і покаяння, записані Мойсеєм, Даниїл благав Вічного в молитві про прощення за свій народ:
Дан.9:3 І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі.
4 І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався й казав: О мій Господи, Боже великий і грізний, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої заповіді!
5 Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх.
6 І не прислухалися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього народу землі.
7 Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як цього дня для юдея, і для мешканців Єрусалиму, і для всього Ізраїля, близьких та далеких, по всіх тих краях, куди Ти їх вигнав за їхнє спроневірення, що допустилися його перед Тобою.
8 Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князям нашим та нашим батькам, що згрішили перед Тобою!
9 А Господеві, нашому Богові, милість та прощення, бо ми бунтувалися проти Нього,
10 і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити законами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків.
11 І ввесь Ізраїль переступив Закона Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокляття й та присяга, що написана в Законі Мойсея, Божого раба, бо ми прогрішилися Йому.
12 І Він сповнив Своє слово, яке говорив на нас та на наших суддів, що судили нас, щоб спровадити на нас велике зло, такого не було вчинено під цілим небом, яке було вчинене в Єрусалимі!
13 Як написано в Мойсеєвому Законі, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха, і щоб порозумнішати в Твоїй правді.
14 І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чинах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу.
15 А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій народ потужною рукою, і зробив Собі славне Ім’я, як цього дня, згрішили ми, стали несправедливі!
16 Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відвернеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та народ Твій відданий на ганьбу для всіх наших околиць.
17 І нині прислухайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його благань, і нехай засвітиться Твоє лице над Твоєю спустошеною святинею, ради Господа!
18 Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спустошення та те місто, де кликалося Ім’я Твоє в ньому, бо ми кладемо свої благання перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість.
19 Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім’я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом!
Благання Даниїла за свій народ та свою землю було зроблено відповідно до Божої заповіді в Торі. У відповідь на його молитви, Бог послав ангела Гавриїла пояснити, як Він визволить свій народ Ізраїль з їхнього положення:
Дан.9:20 А ще я говорив і молився, та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу гору мого Бога,
21 і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напочатку, швидко прилетів, і доторкнувся до мене за часу вечірньої хлібної жертви.
22 І він напучував мене, і говорив зо мною та й сказав: Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудрити тебе в розумінні.
Пророцтво, яке закінчує 9 розділ, є одкровенням Гавриїла відносно Божого прощення щодо Його народу і Його землі:
Дан.9:24 Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих.
25 Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І
вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу.
26 І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення.
27 І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя.
Тепер давайте пройдемо через це пророцтво вірш за віршем, щоб побачити, що там дійсно сказано. Ми почнемо з вірша 24:
Дан.9:24 Сімдесят років-тижнів [shavu’im shiv’im] призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки 1. переступ буде докінчений, і 2. міра гріха буде повна, аж поки 3. вина буде спокутувана, і 4. вічна правда приведена, аж поки 5. будуть потверджені видіння й 6. пророк, і щоб 7. помазати Святеє Святих.
Фраза «сімдесят тижнів» у цьому вірші походить від єврейського «shavu’im shiv’im», що буквально означає «сімдесят сімок». В західній культурі ми зазвичай переглядаємо роки в групі з десяти років – «десятиліття», а в давнину євреї групували роки в групі з семи (на основі семирічного суботнього циклу, Лев. 25:1-7) . «Сімдесят сімок» тут відноситься до 70 х 7 років, або в цілому 490 років.
Відповідно до цього вірша (9:24) сім речей відбудеться в рамках 490- річного періоду, що є постановою для євреїв та Єрусалиму. Всі ці сім речей відносяться до Месії і його народу:
1. переступ буде докінчений Іс.53:8 Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано…
Євр.9:15 Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.
2. міра гріха буде повна Ів.1:29 Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!
Євр.9:26…., а тепер Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.
3. очиститьбеззаконня
Іс.53:6 Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!
Рим.3:25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів.
Євр.2:17 Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.
4. вічна правда приведена
Іс.53:11 Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе.
Рим.5:17 Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа.
5. будуть потверджені видіння (запечатати видіння)
Іс.29:10 Бо Господь напоїв вас духом покаяння і зажмурить їхні очі і їхніх пророків і їхніх володарів, які бачать скрите. 11 І всі ці слова будуть для вас як слова цієї запечатаної книги, яка, як її дадуть людині навченій письма, кажучи: Прочитай це, і скаже: Не можу прочитати, бо вона запечатана.
12 І дасться цю книгу в руки людини, що не знає книг, і скажеться їй: Прочитай це. І скаже: Не знаю письма. 13 І сказав Господь: Цей нарід приближається до Мене, своїми губами Мене почитають, а їхнє серце далеко віддалене від Мене, даремно ж почитають Мене навчаючи заповіді і повчання людей.
14 Через це ось додам змінити цей нарід і зміню їх і знищу мудрість мудрих і сховаю розум розумних.
6. …й пророк (запечатати пророка)
Рим.11:7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи, 8 як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.
9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;
10 нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!
7. помазати Святеє Святих
Луки 4:18 На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, 19 щоб проповідувати рік Господнього змилування.
Дії 10:38 Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним
Безсумнівно, тим, хто виконав ці пророцтва, був Ісус Христос (Месія). Давайте поглянемо на наступний, 25-й вірш, розділу:
Дан.9:25 Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії [mashiach nagid] сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу.
Вірш 25 говорить нам про час між виходом наказу, щоб відновити та відбудувати Єрусалим та приходом [mashiach nagid] Владики Месії, та є чітким відносно часу приходу пророкованого Месії. Перше, що ми повинні визначити в нашому прагненні зрозуміти пророцтво, це коли насправді вийшов наказ відносно відбудови Єрусалиму. Священне Писання показує нам, що три різні перські царі видавали такі постанови:
Ездра 6:14 А юдейські старші будували, і щастило їм за пророцтвом пророка Огія та Захарія, сина Іддо. І вони збудували й закінчили з наказу Бога Ізраїлевого та з наказу Кіра, і Дарія, і Артаксеркса, царя перського.
Перший цар про якого говориться в тексті, Кір Великий, був завойовник Вавилона, який впав під натиском його війська у 539р. до нашої ери. У 536 р. до н.е. цар Кір видав указ, щоб відбудувати дім Божий в Єрусалимі:
2Хр.36:22 А першого року Кіра, царя перського, коли сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:
23 Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в
Юдеї. Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!
Цей перший наказ Кіра вийшов через 70 років після того, як Навуходоносор розгромив єгипетську армію при Каркамеші і вперше вторгся в Юдею, в 605 р. до н.е. В той час він депортував частину євреїв, ймовірно включаючи і Даниїла, у Вавилон.
Другий указ, щоб відбудувати дім Божий в Єрусалимі, було видано близько 520 р. до н.е. Мідо-Перським царем Дарієм Великим. Це записано в 6- му розділу книги Ездри:
Ездра 6:1 Тоді цар Дарій видав наказа, і шукали в домі, де складають скарби книжок у Вавилоні.
2 І був знайдений один звій в замку Ахметі, що в мідійській окрузі, а в ньому написано так: На пам’ять.
3 Першого року царя Кіра цар Кір видав наказа: Дім Божий в Єрусалимі дім той нехай будується на місці, де приносять жертви, а його підвалини заложені. Вишина його шістдесят ліктів, ширина його шістдесят ліктів.
4 Три ряди з великого каменю, й один ряд з дерева, а видатки будуть дані з царського дому.
5 А посуд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоносор виніс був із храму, що в Єрусалимі, і переніс до Вавилону, нехай повернуть, і нехай він піде до храму, що в Єрусалимі, на своє місце, і покладеш те в Божому домі…
6 Тепер же ти, Таттенаю, наміснику Заріччя, ти, Шетор-Бозенаю з товаришами своїми, перси, що в Заріччі, віддаліться звідти!
7 Позоставте працю цього Божого дому, юдейський намісник та юдейські старші збудують той Божий дім на його місці.
8 А від мене даний наказ про те, що ви будете робити з тими юдейськими старшими, щоб збудувати цей Божий дім, а з царського добра, з данини Заріччя, нехай докладно дається видаток тим людям, щоб не спиняти роботи.
9 А що буде потрібне, чи телят, чи баранів, чи овечок на принесення Небесному Богові, пшеницю, сіль, вино та оливу, що скажуть священики, які в Єрусалимі, щоб без омани видавалося їм день-у-день,
10 щоб вони завжди приносили пахощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його.
11 А від мене виданий наказ, що коли який чоловік змінить це моє слово, то буде вирване дерево з дому його, і буде поставлене, а він буде прибитий на ньому, а дім його буде обернений за це в руїну!
12 А Бог, що вчинив, щоб там пробувало Ім’я Його, знищить кожного царя та народ, що простягне свою руку, щоб змінити це, щоб ушкодити той Божий дім, що в Єрусалимі! Я, Дарій, видав цього наказа, нехай він докладно буде виконаний!
Даниїл, один з перших висланих євреїв, зрозумів з писань пророка Єремії, що період запустіння Єрусалиму триватиме 70 років (Дан.9:02). Сончино в своєму коментарі на книги Даниїла, Ездри, Неємії каже: «грубий розрахунок семидесяти років проводимо з 586р. до н.е., коли Храм був зруйнований, до 516р. до н.е., коли він був відбудований» (с. 111). Таким чином, виконання цього 70-річного періоду, як правило, вважається між руйнуванням Храму Соломона (586 р. до н.е.) і закінченням відбудови Другого Храму (516 р. до н.е.) в 6-й рік царя Дарія (Ездра 6:15).
Цар Артаксеркс І Довгорукий, що правив Мідо-Персією в 464-425р.р. до н.е., також видав наказ відбудови Храму в Єрусалимі. Близько 457 р. до н.е., в 7-му році свого правління (Ездра 7:7-8), цар Артаксеркс дозволив книжнику Ездрі разом з деякими Левитами, повернутися до Єрусалиму. Він направив із ними лист, в якому вказав, що уповноважує Ездру придбати предмети, призначені для поклоніння Богу, зі скарбниці царя:
Ездра7:27 Благословенний Господь, Бог наших батьків, що вклав у цареве серце, щоб оздобити дім Господній, що в Єрусалимі,
28 а на мене нахилив милість перед царем та його дорадниками, та всіма хоробрими царевими зверхниками! А я зміцнився, бо рука Господа, Бога, була надо мною, і я зібрав провідних людей з Ізраїля, щоб вони пішли зо мною.
Пізніше, під час царювання Артаксеркса, приблизно в 445 році до н.е., цар видав указ, в якому він дозволив своєму чашнику, єврею Неємії, повернутися в Єрусалим і відновити стіни міста. Неємія завершив відбудову стін після шести місяців роботи і залишався там у якості правителя Іудеї протягом 12 років.
Наше завдання тепер полягає в тому, щоб визначити, який з цих указів є власне тим одним, про який говориться в пророцтві, даному Даниїлу, Архангелом Гавриїлом. Очевидно, що Бог призначив для цього пророцтва часові рамки, щоб допомогти євреям зрозуміти час, коли наблизиться поява Месії. Однак, оскільки є чотири різних потенційних відправних точки для
розрахунку, то можливим є лише погляд «пост-фактум» на часові лінії кожної дати, адже це дасть нам можливість чітко показати, який наказ покликаний стати відправною точкою цього пророцтва.
Відрахунок 483 років з дат виходу наказів Кіра і Дарія покаже нам, що вони відбулися зашвидко, щоб виконати пророцтво. Адже з наказу Кіра в 536 р. до н.е., 7 тижнів-років плюс 62 тижні-роки приведе нас тільки в 53 р. до н.е. З наказу Дарія в 520 р. до н.е., 483 роки приведе нас до 37-го року до н.е., який також є занадто раннім (хіба ми хочемо проголосити Ірода Великого виконанням месіанського пророцтва).
Тим не менше, завершення 483 років після третього наказу – царя Артаксеркса до Ездри, приводить нас до 26-го року н.е. Багато вчених визначають цей рік як такий, в якому Ісус був хрещений Іваном і почав своє суспільне служіння. Цей наказ царя Артаксеркса вписується в часові терміни появи Месії і виглядає власне тим наказом, про який йдеться в пророцтві Гавриїла, яке було дане Даниїлу.
Деякі відкидають цю дату, стверджуючи, що наказ Артаксеркса не стосувався міста Єрусалиму, а тільки самого храму. Тим не менш, коментар Ездри, записаний в Ездри 9:9, щодо його призначення царем як відповідального, чітко показує, що він зрозумів своє доручення як таке, що включає також і відновлення міської стіни Єрусалиму:
Ездра 9:9 Бо ми раби, але й в нашім рабстві не покинув нас Бог наш. Він прихилив до нас ласку перських царів, щоб дати нам ожити, здвигнути дім Бога нашого, відбудувати його руїни й вивести нам мури в Юдеї та в Єрусалимі. (Переклад Хоменка)
Власне розуміння Ездри, щодо доручення даного царем Артаксерксом, показує, що він зрозумів його більше, ніж просто відбудова храму. Сам Ездра згадує ремонт храму та відновлення стіни навколо священного міста Єрусалиму.
Тим не менш,ті, хто відстоює позицію підхоплення церкви до «великої скорботи», відкидають наказ Артаксеркса в 457 р. до н.е. виданий Ездрі, як правильний. Вони використовують царевий наказ 445 р. до н.е. до Неємії, щоби повернутися в Єрусалим і відновити стіни міста, в якості відправної точки. На жаль, але 483 роки після цієї дати (445р. до. н.е.) приводить нас приблизно в 40- ий рік н.е., хоча щодо цієї дати всі вчені однодумні, вважаючи, що вона занадто пізня для початку служіння Месії.
Також прихильники підхоплення до «великої скорботи» намагаються обійти цей недолік через кілька химерних математичних прийомів чи трюків. Для цього вони покладаються в основному на розрахунки сера Роберта Андерсона, які він опублікував у 1894 році у своїй книзі Прихід Князя (The Coming Prince). Андерсон, використовуючи наказ Артаксеркса Неємії в 445 р. до н.е., скоротив 69-тижневий термін з 483 сонячних років до 476 років, припускаючи, що пророцтво Даниїла використовує «пророчий» 360-денний рік. Таким чином, він помістив кінець 69-го тижня (483роки) в 32-ий рік н.е., який, він припускав, був роком розп’яття Месії. Пізніша варіація цієї теорії вказує початок відрахунку в 444 р. до н.е. і закінчується в 33 н.е.
У той час, як було зареєстровано цілий ряд істотних помилок і проблем з розрахунками сера Роберта Андерсона, ми подивимося конкретно на дві з них, які є готовими та очевидними доказами. По-перше, це пророцтво було дано Даниїлу і записане для єврейського народу, щоб знати, коли чекати Месію. Єврейський місячний/сонячний календар не містить 360-денного року. Враховуючи різницю між місячним роком і сонячним роком, в єврейський календар додається додатковий (13-й) місяць в кінці року сім разів в 19-річному циклі. Тому, хоча єврейський рік і починається в різний час в порівнянні з римським роком, та часовий період у 483 роки за єврейським календарем також буде 483 роки за римським календарем, а НЕ 476 років. Не існує біблійних підстав для перетворення 483 календарних років, визначених тут, в 476 «пророчих» років.
По-друге, розрахунки сера Роберта Андерсона показали, що Месія буде «погублений» під час розп’яття в КІНЦІ 69-ти тижнів, залишаючи один пророчий тиждень в сім років ще не виконаним. Тим не менше, Гавриїл зрозуміло сказав Даниїлу, що Месія приведе жертву та приношення до закінчення лише в середині 70-го тижня (ми розберемо це більш детально, коли будемо розглядати Дан.9:27). Відрахувавши 69,5 тижнів-років з виходу наказу царя Артаксеркса Ездрі 457 року до н.е., побачимо, що «погублення» Месії сталося на Пасху в 30-му році н.е., після того, як пройшло 486,5 років із пророкованих 490 років.
Ще дуже рідко беруть до уваги те, що насправді є чотири періоди часу, які зазначені у цьому пророцтві: 7 тижнів (49 років), 62 тижні (434 роки), а останній тиждень (7 років), ділиться на два періоди по 3,5 року. (Дан. 9:27; Об. 11:3; 13:5). Дуже часто перші з двох з часових періодів об’єднані разом, ніби ніякої диференціації в них зі сторони Бога немає.
Тим не менше, 49-річний період (7 тижнів), що згадується першим, є дуже важливим. Це був неспокійний час, протягом якого Храм був покращений, а вулиці і стіни Єрусалиму були відновлені. Цей важкий час докладно описаний в книзі Неємії. Вороги євреїв були настільки розгнівані, що при відновленні міської стіни, тим, хто трудився, доводилося працювати однією рукою, а зброю тримати другою рукою (Неємія 4:16-18).
Наступний період, тривалістю 434 роки (62 тижні), підводить нас до часу помазання Месії, яке ми вже датували 26-тим роком н.е. Перше публічне звернення Ісуса до народу після хрещення в Назареті підтверджує, що «помазання Пресвятого», згадане у вірші 24 сталося саме в цей час:
Луки 4:16 І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.
17 І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
18 На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,
19 щоб проповідувати рік Господнього змилування.
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.
21 І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!
Свобода проголошувалась в Ізраїлі протягом ювілейного року (Лев. 25:10). Таким чином, виконання цього пророцтва Ісусом свідчить про те, що рік, в якому він почав своє служіння (26-27р.р. н.е.), швидше за все був ювілейним роком.
Дан.9:26 І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений [yikaret] Месія [mashiach], хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить[yashchit] народ володаря [nagid], що прийде, а кінець його у повідді (як від повені). І аж до кінця буде війна, гострі спустошення.
Нам сказано в цьому вірші, що після 62-тижневого періоду (який слідує після 7-тижневого періоду, і що дає нам загалом 69 тижнів загальних років), Помазаник, Месія (євр. mashiach ), буде «погублений» [yikaret]. Корінь єврейського слова, що тут використовується – karat, що буквально означає «відрізати», хоча можна просто позначити словом «убити», адже багато разів у
Біблії це слово використовується, коли описується здійснення заповіту. У стародавні часи заповіти були часто ратифіковані жертвопринесенням тварин і розрізанням їх туші посередині надвоє (як показано в Бут. 15:9-10, де ми бачимо встановлення заповіту Бога з Аврамом).
Використання «відрізати, погубити» тут означає не тільки те, що Месія буде убитий, але і те, що його жертва буде відігравати важливу роль у створенні «нового» заповіту з народом Ізраїлю. Новий Заповіт підтверджує таке розуміння в декількох місцях:
Мт.26:26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї
всі, відпущення гріхів!
28 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на
1Кор.11:25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!
Це «відрізати, погубити» для Месії сталося після того, як 62 тижні (434 роки) були завершені. У наступному вірші (Дан. 9:27) говориться нам, що це сталося в середині 70-го (або останнього) пророчого тижня, на Пасху в 30-му році н.е. Він не був “відрізаний, погублений” через свої провини, а радше за гріхи всього народу:
Євр.10:12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
13 далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
14 Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
16 Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.
В наступній частині вірша сказано нам, що «народ володаря, який прийде, знищить місто і святиню». Щоб зрозуміти це пророцтво правильно, ми повинні
зрозуміти, хто є тою особистістю «володаря (євр. nagid), який прийде», про якого говорить Гавриїл.
Багато християнських вчених ігнорують прямий контекст цього пророцтва і спробували зробити так, що «володарем, який прийде» був або Тит, римський полководець, який зруйнував Єрусалим в 70 р. н.е., або Антихрист, що має повстати в останній час. Залишаючись безпосереднього в контексті повісті, зрозуміло, що «володарем, який прийде», про якого говорив Гавриїл, був ніхто інший, як грядущий Месія (який називається «Месія Владика» в Дан. 9:25). Ніякі інші розуміння «володаря» це пророцтво не підтримує.
Якщо «володар» дійсно є Месією, то людьми володаря, про яких пророковано, що вони зруйнують Єрусалим та Храм, є саме єврейський народ. Чи насправді єврейський народ несе відповідальність за руйнування святого міста та святого храму?
Так! Писання нам чітко показує, що через своє повстання проти Бога та їхню непокору Його постановам вони несуть відповідальність за це руйнування.
Лев.26:27 А якщо й тим не станете слухняні Мені, і будете ходити проти Мене,
28 то й Я з лютістю піду проти вас, і також Я семикратно покараю вас за ваші гріхи,
29 і ви тіло своїх синів будете їсти, і тіло дочок своїх будете поїдати…
30 І поруйную ваші висоти, і повитинаю ваші стовпи сонця, і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших, і обридить душа Моя вас!
31 І вчиню міста ваші руїною, і поспустошую ваші святині, і не прийму ваших пахощів любих.
32 І спустошу Я Край той, і будуть дивуватися з того ваші вороги, що мешкають у ньому.
33 А вас порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча, і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною…
Спершу це пророцтво здійснилося в 722 р. до н.е., коли Ассирійці завоювали Північне царство Ізраїлю і взяли людей в полон через їхні гріхи.
Слово перекладене як «знищить» в Дан. 9:26 є формою єврейського дієслова “shachat”, що означає: 1. пошкодження; 2. привести в руїну.
Непокора євреїв та їхня загальнонаціональна відмова від Месії привела до руйнування святого міста і храму, як сам Ісус пророкував:
Мат.23:37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!
38 Ось ваш дім залишається порожній для вас! 39 Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не
скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!
На додаток до руйнування Єрусалиму і Храму, Божий суд над єврейським народом, за їхню відмову від Месії, ще й в тому, що вони будуть засліплені на деякий час (Рим. 11:7, 25). До завершення 70-ти тижнів видіння і пророцтво буде запечатане для них. Тільки той маленький залишок Ізраїлю, що Бог зараз закликає його, розуміють ці речі. Для інших вони запечатані та заблоковані від розуміння.
Кінець міста і святині стався, коли в 70 р. н.е. римська армія захопила Єрусалим і зруйнувала його. Тут, як і в інших Писаннях, це руйнування людською армією зображується як повінь (Іс. 59:19; Єр. 46:7-8; 47:1-4).
Знову і знову в Священному Писанні цифра 40 пов’язана з випробуваннями і перевіркою (Бут. 7:4; Вих 24:18; 34:28;. Чис. 13:25, 14:33-34, 32:13; . Повт.Зак: 8:2; 10:10;. Повт.Зак: 25:3;. 1Сам 17:16, Ів. 3:4; . Мат. 4:1-11, Мар.1:13; Луки 4:2). Не випадково євреям було дано 40 років від дня розп’яття Месії до виконання пророцтва Гавриїла про руйнування Єрусалиму та Храму. В єврейському Талмуді записано, що в цей 40-річний період (30-70 н.е.) були ознаки того, що Бог не приймає жертву в Йом-Кіпур (день очищення), яку щорічно приносили для очищення гріхів народу (Лев.16). Це тому, що справжнє принесення і виконання жертви очищення відбулося на Пасху в 30-му році н.е.
Римська війна проти євреїв остаточно закінчилася в 73 році н.е. захопленням гірської фортеці Масада. На той час вся країна була спустошена.
Дан.9:27 І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота [shiqutzim] спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя.
Цей вірш говорить про 70-ий тиждень пророцтва, яке звіщав Гавриїл. Тим, хто стверджує заповіт для багатьох, є Месія, так як він знаходиться в центрі уваги цього пророцтва. Ця частина вірша не може говорити про Антихриста
тому, що ця особистість ніколи тут не згадувалась. На жаль, через роки лжевчення багато продовжують помилково вчитувати Антихриста в цей текст.
Так як Месія є кінцевою викупною жертвою для прощення гріхів, то коли Він помер на хресті в середині 70-го тижня, Він поклав кінець цьому щорічному жертвопринесенню. Автор послання до Євреїв, говорячи про цю щорічну жертву в Йом-Кіпур за гріх народу Ізраїлю, пояснює це поняття більш детально:
Євр.10:1 Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.
2 Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.
3 Але в них спомин про гріхи буває щороку,
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
5 Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.
6 Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
7 Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!
8 Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.
9 Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
10 У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один
раз.
Для народу Ізраїлю (і не лише) Ісус на хресті Голгофи став жертвою, яка може очистити від гріхів. Після свого воскресіння, він став небесним Первосвящеником, що став перед престолом благодаті Бога Отця, щоб клопотати за Ізраїль і не лише. Священство Левитів було замінено на священство за чином Мелхиседека, яке насправді йому передувало (Бут. 14:18).
В наступній частині 27-го вірша сказано: «І на святиню прийде гидота[shiqutz] спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя». Найчастіше, через упереджену думку, під «спустошителем» вважають Антихриста. Корінь єврейського іменника
перекладеного тут як «гидота» *shiqutz+ часто асоціюється з поклонінням ідолам в Старому Заповіті. Гавриїл просто ще раз підкреслює, що у зв’язку зі збільшенням гріха Ізраїлю (зокрема ідолопоклонства, про що свідчить відмова від передбаченого Месії), запустіння прийде на це місто та святиню. Отже «спустошителем» є сам народ Ізраїлю. Цей вірш підтверджує, що Єрусалим, Храм і єврейський народ знаходяться в центрі попередньої заяви Гавриїла. «Знищення» або «запустіння» вилилися на єврейський народ та їхні міста, особливо на священне місто Єрусалим.
Йосип Флавій говорить нам про число євреїв, які потрапили в це запустіння:
В даний час число тих, які були відведені в полон, за період всієї війни склало дев’яносто сім тисяч; а число тих, хто загинув під час всієї облоги, одинадцять сотень тисяч (1млн.100тис.), велика частина з яких дійсно були з одного народу [з жителями Єрусалиму], але не належать до самого міста, тому що вони прийшли з усієї країни в свято Опрісноків, і раптово зіткнулися з армією. (книга 6, гл. 9 , част. 3, Юдейська війна)
В цьому уривку пророцтва, що Гавриїл дав Даниїлу (через нього євреям), часовий період показує, коли слід було очікувати Месію, Володаря, який повинен був викупити свій народ. Він повинен був з’явитися після 69-го тижня (483-ох років) і він повинен був бути погублений в середині 70-го тижня (через 3,5 роки). Його погублення (розп’яття) в середині останнього тижня передбачених років призвело до запустіння святого міста, про що говорить Гавриїл. Ось чому Ісус дав це попередження під час свого служіння:
Мат.24:15 Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє,
16 тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають.
17 Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого.
18 І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою.
19 Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих!
20 Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.
21 Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде.
22 І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.
Природа та походження «гидоти запустіння» чітко визначені в паралельному місці в Євангелії від Луки:
Луки 21:20 А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення.
21 Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього!
22 Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане.
23 Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом!
24 І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган…
Лука дає зрозуміти, що «гидотою запустіння» є руйнування Єрусалиму римськими військами. Але не тільки спустошення Єрусалиму римлянами. Так як це пророцтво в усіх синоптичних Євангеліях підводить нас до часу повернення Месії з небес, щоб почати «день помсти для нашого Бога» (Іс. 61:2), то спустошення Єрусалиму повинно бути подвійним – це сталося в 70 р. н.е. і це повториться в останній час. Інша армія спустошить Єрусалим до початку другої половини 70-го тижня, а пророк Захарія говорить нам:
Зах.14:1 Ось день настає для Господа, і серед тебе поділена буде здобич.
2 І зберу всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобуте це місто, і пограбовані будуть доми, а жінки побезчещені. І вийде півміста в полон на вигнання, а решта народу не буде погублена з міста.
3 І вийде Господь, і стане на прю із народами цими, як дня боротьби Його, за дня бою.
4 І того дня стануть ноги Його на Оливній горі, що перед Єрусалимом зо сходу, а Оливна гора на свої половини роздвоїться, на схід і на захід, на дуже велику долину. І на північ осунеться половина гори, а половина її на південь.
Бог ще раз, у той час кінця, дозволить, щоб Єрусалим став запустінням через вторгнення армії. На цей раз, як пророк Захарія говорить нам, це буде єдина армія всіх народів. Подібно до того, як запустіння від римської армії прийшло після перших 3,5 років 70-го тижня, подібне запустіння від міжнародної армії прийде перед останніми 3,5 роками 70-го тижня. Коли остання половина 70-го тижня закінчиться, то відбудеться остаточний викуп
Ізраїлю, як апостол Павло сказав нам:
Рим.11:25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,
27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!
28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.
29 Бо дари й покликання Божі невідмінні.
30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
31 так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.
ВИСНОВОК
Як ми бачимо з поглибленого погляду на пророцтво про 70 тижнів, воно нічого не говорить безпосередньо про Антихриста. Основна увага в пророцтві була направлена на те, щоб сказати Даниїлу (а через нього нам), коли пророкований Месія мав з’явитися в Ізраїлі. Це пророцтво також передбачило загальну відмову євреїв від Ісуса як Месії, і до яких наслідків для Ізраїлю це привело.
Тим не менше, Антихрист побічно пов’язаний з цим пророцтвом, бо він відіграватиме важливу роль в останній половині 70-го тижня, яка ще залишається не виконаною. Про цей 3,5-річний період, який буде відбуватися безпосередньо перед початком месіанської ери (Тисячолітнє царство) тут на землі, говориться в 11-му і 13-му розділах книги Об’явлення (як 1260 днів і 42 місяці відповідно). І тільки після завершення всіх 70-ти передбачених тижнів, які будуть виконані в звучанні сьомої труби (Об. 11:15), переступ дійсно закінчиться, кінець гріха дійсно відбудеться, примирення за беззаконня буде розпочато, а вічна праведність – принесена дітям Божим. У той час почнеться порятунок всього Ізраїлю.
Нехай кінець 70-ти тижнів настане якнайшвидше!